На фото — Леонід Муравйов

Третього серпня 2016 року Тетяна Єгорова, яка у спілкуванні з журналістом «Нової газети» Павлом Канигіним називала себе «провідним аналітиком Міністерства інформації ДНР», на своєму профілі в Twitter розмістила посилання на архів своєї поштової скриньки, що складався з більш ніж 1600 вхідних і вихідних листів.

На даний момент цей твіт з посиланням видалено з Twitter-аккаунту, однак пізніше архів з файлами було завантажено на інший файлообмінник – ex.ua. Є усі підстави вважати, що насправді, доступ до твіттер-аккаунту Єгорової було отримано разом з доступом до її поштової скриньки, а потім використано для оприлюднення інформації. В свою чергу, доступ до поштової скриньки Єгорової було отримано в ході майстерно спланованої і проведеної фішингової атаки. Тобто наша героїня, фактично, сама надала хакерам власний пароль від профілю на mail.ru.

Проведений аналіз поштових відправлень дає усі підстави вважати, що листування Єгорової зі своїми колегами з прес-центру «уряду ДНР», представниками медіа та журналістами різних країн є справжнім. В той же час, не можна гарантувати, що до справжніх файлів не було додано спеціально створених листів, або внесено зміни в існуючі.

Поза всяким сумнівом листування Тетяни Єгорової – досить цікаве чтиво, однак насправді, не містить якихось новітніх відвертостей, які б до цього часу не були відомі широкій громадськості експертів, які уважно спостерігають за розвитком відносин у медійній сфері. Фактично, найцікавішим у листуванні головного деенерівського цензора є сама схема та алгоритм роботи пропагандистів з інформаційним простором, медійними організаціями та журналістами.

З аналізу поштової скриньки можна зробити наступні висновки.

Керівником Тетяни Єгорової є «міністр інформації ДНР» — Нікітіна (Пушиліна, Музика) Олена Миколаївна. 7 травня 2015 року, в одному з листів, Нікітіна направила Єгоровій листа з штатним розписом цього «міністерства», який налічував 58 посад та зарплатним фондом, вказаним у гривнях, що становив 473 тисячі гривень на місяць. Загалом Нікітіна планує довести кількість посад в «міністерстві» до 100 чоловік, а бюджет до 901 тисячі гривень на місяць (тобто 10,8 млн. грн. на рік, що більше ніж в 2,5 рази переважає річний бюджет Міністерства інформаційної політики України).

За цим штатним розписом Єгорова Тетяна Миколаївна була призначена на посаду провідного спеціаліста у відділ аналітики з зарплатою 7000 гривень. Наскільки можна зрозуміти з поштових відправлень та вкладених файлів – завданням відділу аналітики «міністерства інформації ДНР» є акумулювати дані щодо усіх журналістів, які відвідують окуповану територію (наприклад, телеканалів «Донбас», «Україна», СТБ, ICTV, «Інтер» та інші). А також контролювати контент,  створений на території «ДНР» акредитованими ЗМІ. Єгорова працює у тісному зв’язку зі співробітниками «прес-центру уряду ДНР», які, власне, і надають документи акредитації («цивільної» та «військової») для журналістів з інших країн. В бесіді з Павлом Канигіним з «Новой газеты» Єгорова каже, що працює одночасно з представниками медіа-організацій та ЗМІ з 39 країн (включаючи Україну та Росію).

Робота відбувається так: співробітники «прес-центру уряду ДНР» отримують від журналістів заяви на акредитацію та вимагають від них пакет документів (серед яких особисте резюме, заповнена анкета, фотографії, скан-копії паспортів та ідентифікаційних кодів). Звичайно все це надається по пошті без будь-яких гарантій щодо збереження цих даних. Потім усі ці документи направляються до Єгорової, яка, разом зі своїми помічниками і перекладачами, аналізує статті, відео-сюжети, інтерв’ю та інший контент, який було створено заявниками. В разі, якщо такі репортажі чи контент містять слова або думки, які не співпадають з пропагандистською лінією «ДНР», — в акредитації відмовляють.

Часто відмова надається при другому зверненні, якщо після першої акредитації журналісти не дотримались вимог щодо самоцензурування свого контенту і допустили публікацію фактів, що «неправильно висвітлюють події в ДНР». За словами самої Єгорової, це називається – «критические и неблагожелательные материалы» та «контроль деятельности журналистов на территории».

Помічники та перекладачі Єгорової, до яких відноситься і вже згадуваний громадянин Фінляндії Янус Пуканен (якого «колеги по міністерству» в переписці називають не інакше як «Анус»), здійснюють моніторинг матеріалів, написаних журналістами після відвідувань «ДНР» та щотижнево звітують про свої висновки у спеціальних таблицях, де зеленим позначені позитивні матеріали, жовтим – середньої важкості, а червоним – такі, що можуть стати причиною для відмови при другому зверненні. Таким чином, у журналістів є два виходи: або бути об’єктивним і не отримати акредитацію вдруге, або ж іти на компроміс з цензорами, щоб мати змогу працювати і далі.

Реакції «аналітика мінінформації» на прохання про акредитацію бувають різними. Наприклад, коментуючи для колег своє ставлення до таких заявників як ICTV (Юлія Плісенко) чи «Громадське ТБ» (Анастасія Канарьова), Єгорова здебільшого використовує такі слова як «АХАХАХАХАХ!» чи «КОНЕЧНО, НЕТ! НАСМЕШИЛИ С УТРА».

Однак є і журналісти, яким пощастило ще менше. Джеймс Марсон, шеф московського бюро The Wall Street Journal, отримав акредитацію через 4 місяці після свого звернення і півдюжини листів, в яких він уклінно намагався пояснити керівництву «міністерства інформації ДНР», яким чином слова на кшталт «терористи» або «сепаратисти» потрапили до його статей. В результаті він мав приїхати в Донецьк в жовтні 2015 року.

Французьким журналістам Себастьяну Гоберу та Іліоні Шульц було відмовлено в акредитації. За словами самої Єгорової, через те, що Гобер використовує словосполучення типу «російські солдати» чи «російська агресія». Щодо Іліони Шульц, то, на думку Єгорової, вона просто «слишком евроинтегрирована».

Російській журналістці Анні Нємцовой (The Daily Beast та Newsweek) було відмовлено з формулюванням «потому что нех*р такое писать».

Юлія Визовська-Шиманик та Гжегож Шиманик з польської «Газета Виборча» протягом трьох місяців та дюжини листів намагалися пояснити Єгоровій в загальних рисах стандарти світової об’єктивної журналістики, однак так і не досягли успіху.

Втім, мабуть, можна сказати, що є в «міністерства інформації ДНР» й журналісти-улюбленці. Окрім представників російських та, лояльних до сепаратистів, європейських медіа, такими журналістами можна назвати представників «Донбасс ТВ» і канала «Україна» (Сергій Карпій) та «Інтеру» (Олег Решетняк, Анрій Лащ – «Подробности недели»).

Звичайно, загальну увагу українських медіа-експертів привернув лист, в якому вже добре знайомий нам колишній журналіст російського «5-го каналу» (Санкт-Петербург) Леонід Муравйов пояснює Єгоровій в листі, що слово «терористи» було використане Романом Бочкалою випадково, а Марія (очевидно, мається на увазі Марія Столярова), особисто запевнила, що він був за це «пекельно покараний».

Разом з тим, аж до липня 2015 року в листуванні присутні ознаки тісної співпраці між помічником Єгорової – Муравйовим, та його колегами з «Інтеру», керівництво якого неодноразово наполягало, що «Подробности» та «Подробності недели» ніяк від них не залежать, а з Муравйовим їх взагалі ніщо не пов’язує.

Одним з найцікавіших листів дампу є відправлення, яке Леонід Муравйов надіслав Тетяні Єгоровій 2 червня 2015 року. Воно містить вкладений файл MS Word з аналітикою рейтингів різних сюжетів телеканалу за 31 травня 2015 року.

А цікаве воно тим, що пересилався даний файл декілька разів, і усіх його адресатів та відправників добре видно в поштовій скриньці кінцевого отримувача, яку ми з вами і аналізуємо.

Метадані файлу MS Word свідчать про те, що його було створено на ноутбуці чи комп’ютері, що належав Іванні Скробат, у Facebook-профілі якої написано, що вона працювала на телеканалі «Інтер».

Першим відправником листа з цим файлом був ведучий новин на «Інтері» — Дмитро Анопченко, який переслав його Марії Столяровій. Марія Столярова, в свою чергу переслала його своїм колегам Андрію Лащу та Олегу Решетняку. Олег Решетняк переслав файл з даними рейтингів Леоніду Муравйову, а той вже – Єгоровій.

Я не є експертом в сфері телебачення і не знаю, чи прийнято надсилати дані про рейтинги телеканалу серед аудиторії для підтвердження акредитації. Однак, на мій погляд, такий ґрунтовний підхід до «робочої взаємодії» можна вважати ознакою тісної співпраці між тими, хто створює інформаційний контент для громадян України і тими, хто веде проти них інформаційну війну.

Аналіз матеріалів, що містяться у зламаній пошті, продовжується.

Хотілося б застерегти колег від поспішних висновків, щодо матеріалів і фігурантів, що присутні у цьому масиві інформації. В якості прикладу наведу матеріали стосовно журналіста тернопільського видання «Доба» — Назарія Наджоги, який нещодавно став фігурантом локального скандалу.

16 червня 2016 року пан Наджога надіслав на узгодження Тетяні Єгоровій свою статтю «Обязаны ли журналисты быть пропагандистами», написану за результатами «Донбас медіа форуму» (Маріуполь, 10-11.06.2016). В той же день, стосовно Наджоги було написано довідку, автором якої значиться дехто «старший лейтенант Т.С. Романенко – кандидат на службу, оперуполномоченный 3 отделения ОЗКС и БТ МГБ ДНР».

У довідці описано як Наджога «майже увірував» в те, що «Донбас має бути почутий», а навколо нього вже була спланована «агентурна розробка»

Насправді, аналіз поштових відправлень і документів свідчить про те, що бажаючи показати свою потрібність і «нечувані результати в роботі», що є природнім для «совкового» стилю управління, співробітники «міністерства інформації» та «МГБ ДНР» часто густо перебільшують значимість своїх дій. Це є наслідком загальної політики підходів до роздмухування зі звичайної організованої банди претензії на квазінезалежне утворення. Тому, усі так звані результати роботи «органів ДНР» треба подумки ділити на два або три, для того щоб не перебільшувати обсяг «зради», який відкривається разом з цим інформаційним зливом.

Аналіз триває.

Дмитро Золотухін, директор Інституту постінформаційного суспільства, керівник проекту OSINT Academy для detector.media

 

НЕТ КОММЕНТАРИЕВ

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ